Є такі ігри, наприклад, як Scorn, які не кожному можуть сподобатись. Я б і сам рекомендував спочатку глянути декілька оглядів щоб зрозуміти чи сподобається такий стиль гри.
Про Still Wakes the DEEP я можу сказати тільки протилежне. Обовʼязково пройдіть цю гру! Не потрібно дивитися всіляких оглядів. Просто беріть і грайте. Ви 100% отримаєте хороші враження.
Сюжет гри подається дуже зрозуміло. Він можна сказати мінімалістичний, і не перевантажує, але з великою таємницею.Саме ця загадковість змушує нас самих впасти в роздуми і додумувати або припускати можливі варіанти розвитку подій. Можна навіть екранізувати. Тут є все. Звичайні будні, любов, страх, самопожертва, відданість, сміливість, біль, гнів, розпач!!! Переживаєш всі емоції!
Механіка гри також дуже порадувала. Не просто нажав кнопку і все само по собі робиться тут всі дії робить гравець.
Потім, фізика персонажа. Ви відчуваєте його вагу, його стомленість. Коли персонаж стрибає у воду він дуже реалістично занурюється, як це було якби ми самі в одежі стрибнули в неї. А як йому стає холодно, коли він іде і труситься самого аж пробирають мурахи.
Ну і звісно графіка. Вона порадує навіть самих вибагливих гравців. Особливо, коли потрапляєш в забруднену воду від нафти. Бачиш її каламутність, відчуваєш Вʼязкість, ось цю різницю між густиною рідин.
На рахунок хоррорного аспекту гри - це добрий, старий підхід до діла. Вузькі коридори, освітлення, скримери типу пара з труби або випадання електро кабелів, шкряботіння та гуркотіння, яке дає ефект присутності чогось або когось пороч з персонажем. Особисто мені сподобалось, але для повного занурення мені не вистачило звукового супроводу в плані обʼємності звуку. Звуки ніби і були, але всі, як би мовити, на передньому плані. Я, до того ж, грав в навушниках і нічого лякливого за своєю спиною не почув. Щоб було дуже страшно то ні. Більше тримали в напрузі моменти в закритих і затоплених приміщеннях.
Рекомендую дану гру всім! Любитель страшного тут знайде чудову історію, а хто трохи боязкий то отримає декілька порцій адреналіну!
Грайте і насолоджуйтесь!

Хоча Сєкіро і не самурай, але з такою кількістю смертей хочеться почати цитатою з книги Цунетомо Ямомото "Хагакуре: Шлях самурая"

Шлях самурая ґрунтується на смерті. Необхідно щодня розмірковувати про неминучість смерті. Кожен день, коли тіло самурая в безпеці, а розум його чистий він повинен уявляти, як буде пронизаний стрілами і списами, порубаний мечами, віднесений бурхливими водами і кинутий в випікаючий вогонь, як вразить його грім, як поглине його землетрус , як звалиться він з високої скелі або здійснить обряд самогубства сеппуку, якщо раптом помер його господар.
І щодня без винятку він має уявляти себе мертвим.
Ось у чому полягає внутрішня суть Шляху самурая.

Саме з такими думками потрібно підходити до цієї гри. Бо смерть є її частиною.

Сюжет зрозумілий і добре сприймається. В цілому можна стверджувати, що в грі розглядається тема безсмертя і навколо неї відбуваються всі події. І це проявляється не тільки в основній лінії. Не тільки Куро має такий дар. Ще є дитя вод молодості, жителі селища Мібу, монахи храму Семпо, вельможі палацу молодості. Всі вони безсмертні і всі по різному досягли цього дару. В кожного своя їсторія переважно підступна та сумна. Бо безсмертя не дається без наслідків.

Сама гра доволі лаконічна і не перенавантажена різними механіками та набором екіпірування. Це додає тільки великий плюс. Непотрібно бігати кілометровими, звивистими локаціями та перейматися за те яку броню краще вибрати та якою зброєю краще користуватися. Набір додаткових бафів та резістів вміститься в кишені у вигляді цукерок та порошку. Має стислий та зрозумілий опис.

Музичний супровід чудово підібраний під бої та локації. Графіка приємна без надмірного контрасту та деталей.

Що до складності. То це складна гра, але тільки на перше проходження. При першому проходженні горіла дупця неймовірно. Декілька разів хотілось все покинути і перекинути стола. Хоча я не з імпульсивних осіб. Скажу по-модному " -мабуть під час проходження були магнітні бурі ну і звісно ж, як без нього - РЕТРОГРАДНИЙ МЕРКУРІЙ, мать його за кратери"
Наступне проходження була гра + і було вже легше. А потім я ще 2 рази пройшов її з нуля на ще дві кінцівки.

А потім в мене поїхав дах і я пройшов її ще раз, швиденько . І мені так сподобалось, що я почав і шосте проходження. Тут товариш допоміг, подарував NioH. А так і ще грав би.

Просто неперевершена гра. Рекомендую!